А час минає...

Швидко кажіть нам, що ми за люди 

Мрієм про те, чого вже не буде, 

Згадуєм те, чого не було, 

В чому завгодно бачимо зло... 

В тому що біле ми ковиряємось, 

Чорне шукаєм і помиляємось. 

Все ми про все нібито знаєм. 

Гаємо час. Час, що минає... 

А час минає... 

Швидко кажіть нам, що ми за люди, 

Що орденами вмощуєм груди. 

Тільки б забути про власний кінець, 

Тільки б не чути власних сердець. 

Тільки б надалі від себе втекти, 

І що найкраще сховати сліди. 

Все ми про все нібито знаєм. 

Гаємо час. Час, що минає... 

А час минає... 

Швидко кажіть нам, що ми за люди 

Брути, Авелі та Іуди. 

В крайньому разі Герострати. 

Слово чуже не дає нам спати. 

Заздрим глобально, і заздрим дрібницям, 

Тонем в калюжах, а заздрим криницям. 

Все ми про інших нібито знаєм. 

Гаємо час. Час, що минає... 

А час минає... 

(Швидко минає, час не чекає)